Живу, щоб жити?
Я часто чую: “Живу, щоб жити”. Мабуть, цей вираз для цілковитих песимістів. Невже у нашому житті немає нічого прекрасного? Я не вірю в те, що людина здатна бачити навколо себе тільки погане! Погляньте навколо. Одна природа тільки чого варта! Я мовчу вже про різні сучасні блага, які має людина. Якщо є в житті чорні смуги, то невже це кінець світу? Адже настане і біла! Головне вірити в це і робити все, щоб вона тривала якомога довше! Адже наше життя залежить від нас самим і більше ні від кого! Що створимо, те й будемо мати. Головне – мета! Якщо вона є, тоді вперед!
0:15 // 11 Гру. 2006
нє:)
“живу шоб жити” - кажуть не як визнання відсутності позитиву в житті, а як небажання розмірковувати на цю тему:)
а якшо не помічаєш чогось, не думаєш про це - може бути, шо це через то, шо тут жодних проблем немає, все в нормі:)
12:06 // 11 Гру. 2006
а ви, _мабуть_, дурень -
перше слово другого речення,
на якому і побудовано весь запис.
і, до речі, про мету добре Еклезіаст виразився:
“усе є метушня, і марнота, і метушня марнот”.
або россійською, щоби коротко, і передати емоцію:
“Суета суёт”.
19:22 // 11 Гру. 2006
А ще кажуть: “не живу, а існую”.
Інколи в людини є такий період, коли вона просто живе, щоб не вмерти. Щоб дочекатися того часу, коли в її житті настане біла смуга. І тоді вона вже буде не просто жити, а жити із задоволенням.
0:48 // 12 Гру. 2006
arumad, не розкидайтеся “дурнями” - або говоріть однозначно.
0:06 // 20 Гру. 2006
я якось спостерігав сцену у метро.
Стоїть низенька бабця мов зів’яле дерево, потупилась на землю із стаканчиком для дрібноти. І якийсь підп’яний чолов’яга стоїть над нею і спочатку пошепки каже “мати, ми повинні жити”… “що ти з собою робиш?” … и наганяючи голосу “Ми повинні жити”, “ЖИВИ” - вже кричав.
бабусі може й не допомогло, але для мене це було як з відра холодною водою.