П’яниця

Вчора зі мною трапилась доволі таки кумедна історія.
Стояв я на зупинці і чекав на маршрутне таксі. Тут з заді підійшов якийсь п’яний чолов’яга і каже:
- Ніхто мене не любить. Піду у ставок і втоплюся.
- Це ви до мене? - запитав я.
- Ні. Це я сам з собою! - відповів той.
- А-а-а! Якщо самі з собою, то вибачте. Не заважатиму.
- Ой. А ти якось цікаво говориш. - продовжив той. - Ти часом не свідок Ієгови?
- Ні. Ніякий я не свідок.
- А хто ти? - не відступав той.
- Я - філолог.
- А хто такий філолог?
- Це той, хто вивчає мови.
- То це ті, що вивчають іноземні? - здогадливо пробуркотів той.
- І іноземні також. - відповів я.
- А ти знаєш, я трохи п’яний.
- Я знаю. Знаю.
- А це ти звідки знаєш?
- Бо знаю.
- Так. Щось тут не чисто. - прискіпливо промовив він. – Ану скажи, як тебе звати?
- Немає різниці як мене звати…
Саме в цей момент під’їхало маршрутне таксі №12. Я заплигнув у нього. На цьому розмова завершилась.

P.S. І таке буває у житті!