Кохання…

Кохання……дивно, яке малесеньке слово може містити у собі такий глибокий зміст.Як гармонійно можуть поєднуватись у ньому і радість і смуток, неймовірне окрилення і в той же час нестерпні муки.Як йому легко вдається піднести нас вище хмар, а вже за якусь мить воно може спопелити до тла.
Інколи мені здається, що хтось просто грається з нами, вправно користуючись цією могутньою зброєю.Можливо й справді є такий собі Амур, і його стріли вправно влучають у людські серця.Тільки через його підстаркуватість, чи може не точну стрілецьку влучність, кохання буває нероздільним.

А можливо це такий відвар, від якого сп”яніти повинні обидвоє, чи інфекція яка передається повітряно-капельним шляхом, але імунітет у деяких людей ну дуже вже сильний.Але як би там не було, “щасливий той, кого торкнулося це диво, нещасний хто кохання не пізнав…”

Natusja

Джерело інформації: http://blog.i.ua