Дід Мороз і Снігуронька

Відблиск весільної сукні, ігристе шампанське в кришталевих бокалах, сльози радості і очі, очі мого чоловіка… 28 липня 2007 року перед людьми і Богом ми поєднали два життя в одне. А почалося все з Діда Мороза і Снігуроньки…
Ще в школі, в 6 класі, я отримала свою першу роль - роль Снігуроньки для діток з молодших класів. На першій репетиції мене познайомили з Дідом Морозом. Його звали Саша і він був старший за мене на 2 роки. В той же день мої очі подивилися на нього з блиском і цікавістю, а в дитячому серці поселилася впевненість, що в цьому хлопцеві моє майбутнє. В день нашого виступу він був зачарований образом Снігуроньки і сказав моїй мамі, що мене вже можна вести під вінець. Як добре я запам’ятала ці слова!

Так сталося що після цього свята обставини змусили мене з батьками на 1,5 роки виїхати з рідної оселі. Ми не бачилися за цей час, але я його згадувала, розповідаючи подругам про нашу неіснуючу переписку, про нібито подароване ним колечко… І от я знову вдома. Саша оцінює зміни в мені і на всіх шкільних вечорах танцює лише зі мною. Один із них став початком стосунків. Це було 14 лютого 2002 року. В День всіх закоханих він, такий юний і впевнений, сказав, що знайшов свою половинку. З того дня ми почали пізнавати один одного, разом росли, формували характери. А наше Кохання завжди було поруч. Воно оберігало нас від злих поглядів, розділяло з нами хвилини щастя і горя. Воно росло разом з нами з того самого дня, коли ми роздавали подарунки дітлахам, воно привело нас в новий дорослий світ — світ щасливого подружнього життя.

Джерело інформації: http://obzor.ua