З 09.06.2008 по 16.06.2008 перебував у м. Алушта. Трохи відпочивав. В Криму я був вперше, тому поїздка стала досить цікавою та захопливою. Надзвичайно сподобалось те, що місто повністю засаджене різноманітними видами хвойних дерев. Але про все по-порядку.
…далі »

Вчора їздив у національний дендрологічний парк “Софіївка”, що в Умані. Давно хотів відвідати це місце, проте ніяк не траплялося нагоди. А після того, як “Софіївка” стала однією з 7 чудес України, я вирішив, що туди таки необхідно поїхати. І от вчора випала така нагода.
…далі »

Культурний відпочинок я люблю. =) Тому намагаюсь якомога частіше бувати на концертах, фестивалях, у кіно… Не став винятком і похід на концерт Наталії Валевської, що відбувся 5 березня у МБК о 19.00. Коли був останннього разу на подібному заході - уже й не пам’ятаю. Причина проста: не завжди до нас приїжджають з концертами ті виконавці, на виступ яких хотілося б мені піти.
…далі »

Ну от і добіг свого кінця ще один рік. Що принесе нам рік новий - не знаю, але будемо надіятись, як завжди, на краще. Як кажуть, усе ще попереду, а зараз хотілось би згадати рік минулий. Що приніс він для мене? Отже…

Досягнення року: Успішно закінчив КПДУ та отримав диплом спеціаліста. Влітку поступив у магістратуру. З жовтня працюю науковим керівником у ЗОШ №7
Подорож року: Поїздка на Чорне море
Письменник року: Чарлз Діккенс
Серіал року: “Атлантида”
Журнал року: “Telecity”
Місто року: Коблево
Відкриття року: Гурт “Glam” (”Американський шанс”)

Ми часто чуємо: “Життя - не поле перейти”. А що таке життя?
Напевно кожен не раз у себе запитував про це. Та відповідь у кожного інша - своя. Адже усі розуміють “життя” по-різному. Але є речі з якими, я думаю, погодяться усі. Спробую їх навести.
…далі »

Кожен з нас рано чи пізно доживає до того моменту, коли йде на свою першу роботу - мається на увазі ту, яку шукає після завершення ВУЗу. От і у мене настав такий час! Уже як місяць працюю у ЗОШ №7 керівником наукових робіт з англійської мови і літератури.
Охочих писати роботу знайшлось аж п’ятеро. Не знаю, що з усього цього вийде, оскільки МАН (Мала академія наук) тільки цього року відкрила у цій школі таку секцію. А я перший і єдиний, кого направили у школу. До цього часу учні писали роботи тільки з програмування. Власне і школа саме такої спеціалізації. Тому є трохи невеликий страх, адже поради спитати особливо немає у кого! Добре, що хоч заступник директора з методичної роботи - вчитель англійської мови. Думаю, що трохи допоможе, адже для обох нас це нова справа.

Ну от! Уже настав 17 день як завершилось літо і розпочався новий сезон. Усі повернулись з відпусток та канікул, розпочавши свій звичний образ життя. У когось відбулись зміни на краще, а у когось - навпаки. Це життя. Від його “подарунків” не втечеш.
От і у мене розпочався новий етап. За літо, окрім того що встиг гарно відпочити на морі та зробити невеличкий ремонт на дачі, я ще й встиг у магістратуру поступити (спеціальність: англійська мова та література). Не скажу, що цей етап досить новий, адже навчаюсь у тому ж місті й у тому ж університеті, проте це остання сходинка у здобутті повної вищої оствіти, чого мені так хотілось.
Думаю, що цей рік пройде швидко і мрія здійсниться. Зараз, поки немає роботи, я ретельно відвідую усі пари. Проте трохи відчувається якась нереалізованість. П’ять попередніх років навчання чомусь відчуваються марними. Напевно слід змінювати вид діяльності - від теорії переходити до практики. Тобто я хочу сказати те, що пора йти на роботу, пошуками якої я зараз займаюсь. Ну от і все, поки що…

От я і закінчив навчання в КПДУ. Сумно, але нікуди не дінешся. Життя триває і слід уже переходити на його інший етап - етап, коли уже не буде таких гарних студентських буднів, а розпочнення справжнє доросле життя. Святкування випуску відбувалось з 26 по 29 червня:

* 26 - вручення дипломів;
* 27 - святкування разом з викладачами у барі “Білосніжка”;
* 28-29 - поїздка на дачу.

Було весело та цікаво. Розходитись нікому не хотілось, проте довелось. Момент, коли ми були усі разом, підійшов до кінця. Тепер залишається тільки надія на зустріч в магістратурі, переписування через Інтернет, телефонні дзвінки та щорічні зустрічі - перші вихідні червня.

Ну от і все… Майже все! Сьогодні я захистив свою дипломну роботу, що було останнім етапом мого завершення К-ПДУ. Захистився на відмінно! Перед цим ще здав 4 семестрових іспити і один державний! Дипломи вручатимуть 26 червня. Якщо не буде ускладнень з їх виготовленням, то через цих 15 днів отримаю диплом спеціаліста.
Спеціальність: Педагогіка і методика середньої освіти. Мова та література (російська, англійська).
Кваліфікація: вчитель російської і англійської мов та зарубіжної літератури.
Ось так! Але до вручення залишилось зробити ще декілька останніх штрихів: здати книги, підписати обхідний лист, підготувати концерт та святкування випускного.

Вчора, 23 травня 2007 року, я ходив у МБК на шоу “Танці з викладачами”, що є аналогом “Танців з зірками”. У проекті брали участь 9 пар з різних факультетів КПДУ. Різниця з телешоу полягала у тому, що пари складалися з студента та викладача, з якими працював хореограф; танцювали тільки один танець і переможців визначало жюрі, а не глядачі, хоча шалені оплески останніх підказували хто ж у них є фаворитом серед пар-конкурсантів.
Усе розпочалось з показу відео про тренування кожної з пар. Потім - сам конкурс. Між виступами учасників виступали місцеві виконавці естрадної музики та танцю. Якщо чесно, то я не очікував такого рівня, але усе вийшло просто супер. Було дуже приємно, що профком КПДУ зумів знайти спонсорів, щоб провести таке шоу. Ну і без бажання тут не обійшлось.
…далі »

Саме зараз у нашому місті відбуваються завершальні зйомки кінокартини “Тарас Бульба”. Я знав про це, але не надавав цьому особливого значення, оскільки кіно у нас знімають часто.
У ці дні (а саме 8 травня) мої батьки святкували срібне весілля. Ми не просто вирішили відсвяткувати цей день, а зробити все у секреті від матері. Головним завданням було те, щоб для неї це був великий сюрприз. Ми з братом приготували святкову вечерю, а батько мав влаштувати найголовніший подарунок.
І от нас час, коли розпочали сходитись гості. Дзвінок у двері! Мати відкриває їх, а там… сам Михайло Боярський і Борис Хмельницький. От такий от сюрприз. Матір була шокована, але й дуже задоволена. Не часто і не до всіх приходять такі гості. Ну і звісно ж, радість інших була не меншою.
Актори були у нас годину. На більше залишитись не могли, адже на них чекали ще важливі збори. Але за цей час ми встигли почути від них гарні тости, цікаві розповіді зі знімального майданчику та власного життя. Наостанок ми влаштували невеличку фотосесію (фото виставлю пізніше) та взяли автографи.

Їздив на Пасху до бабці та діда в село (Тернопільська обл., Монастириський р-н, с. Задарів). Паску там святять пізніше ніж у Кам’янці-Подільському. Цього року о 8.00 ранку. Стояли під церквою усю службу. Було холодно та вітряно. Трохи змерли. Але потім усе було гарно та смачно =)

Сьогодні мені одногрупниця розповіла одну бувальщину, яку їй в свою чергу розповів батько.

Так от. Була у них сусдіка. Вона час від часу, як і усі, гнала самогон. І от в один з таких днів, як завжди, вона вилляла за хатою брагу. Але все було б добре, якби на ту брагу не надибали гуси. Наїлись вони її і попадали спати. Старенька побачила це та й отетеріла. “Виздихали!” - подумала вона. Що ж робити? Не знала ж вона, що вони ту брагу їли. Обідрала з них пір’я (на подушки) і викинула тих гусей на смітник. Не їсти ж їх. Хтозна від чого вони згинули?
Але найцікавіше чекало на неї зранку, коли гуси “протрезвівши” повернулись додому. Тільки от одна біда - зовсім голі вони були. =)

Вчора зі мною трапилась доволі таки кумедна історія.
Стояв я на зупинці і чекав на маршрутне таксі. Тут з заді підійшов якийсь п’яний чолов’яга і каже:
- Ніхто мене не любить. Піду у ставок і втоплюся.
- Це ви до мене? - запитав я.
- Ні. Це я сам з собою! - відповів той.
- А-а-а! Якщо самі з собою, то вибачте. Не заважатиму.
- Ой. А ти якось цікаво говориш. - продовжив той. - Ти часом не свідок Ієгови?
- Ні. Ніякий я не свідок.
- А хто ти? - не відступав той.
- Я - філолог.
- А хто такий філолог?
- Це той, хто вивчає мови.
- То це ті, що вивчають іноземні? - здогадливо пробуркотів той.
- І іноземні також. - відповів я.
- А ти знаєш, я трохи п’яний.
- Я знаю. Знаю.
- А це ти звідки знаєш?
- Бо знаю.
- Так. Щось тут не чисто. - прискіпливо промовив він. – Ану скажи, як тебе звати?
- Немає різниці як мене звати…
Саме в цей момент під’їхало маршрутне таксі №12. Я заплигнув у нього. На цьому розмова завершилась.

P.S. І таке буває у житті!