Кохання……дивно, яке малесеньке слово може містити у собі такий глибокий зміст.Як гармонійно можуть поєднуватись у ньому і радість і смуток, неймовірне окрилення і в той же час нестерпні муки.Як йому легко вдається піднести нас вище хмар, а вже за якусь мить воно може спопелити до тла.
Інколи мені здається, що хтось просто грається з нами, вправно користуючись цією могутньою зброєю.Можливо й справді є такий собі Амур, і його стріли вправно влучають у людські серця.Тільки через його підстаркуватість, чи може не точну стрілецьку влучність, кохання буває нероздільним.
…далі »

“Чому?” - це запитання вважають розповсюдженим серед дітей у віці 4-6 років. Але я думаю, що воно виникає у голові кожного з нас щодня. Адже у світі стільки всього незбагненного та незрозумілого. Як на мене, то це запитання просто переслідує закоханих.
Чому? Чому коли кохаєш ти, то не кохають тебе? Чому? Чому коли кохають тебе, то не кохаєш ти? Чому інколи так важко буває зрозуміти кохану людину? Чому все так складно? Чому все так незрозуміло та заплутано?
Хоча… Можливо, кохання і є коханням через те, що воно таке незрозуміле і його неможливо пояснити?
…далі »

Чи буває вічне кохання? Тільки після того, як я написав тему, в моїй голові почали з’являтися думки, думки які прагнули знайти відповідь на це питання. Але з кожною наступною хвилиною з’являлося все більше сумнівів, протиріч. Мозок відповідав і „так” і „ні”. Закінчені романтики переконані, що воно існує, песимісти зовсім іншої думки. Кожен має власну відповідь, яка не повторюється з іншими. Навіть давши свою сумнівну відповідь мою голову все рівно не покидали сумніви стосовно цього.
Без сумніву, історія знає “Ромео і Джул’єту”, але це Шекспірівська вигадка, та навіть якщо б це було насправді, тоді хочу щоб ви відповіли: де гарантія того, що якщо б вони не померли то жили, як то кажуть, в мирі і злагоді?
…далі »

Відблиск весільної сукні, ігристе шампанське в кришталевих бокалах, сльози радості і очі, очі мого чоловіка… 28 липня 2007 року перед людьми і Богом ми поєднали два життя в одне. А почалося все з Діда Мороза і Снігуроньки…
Ще в школі, в 6 класі, я отримала свою першу роль - роль Снігуроньки для діток з молодших класів. На першій репетиції мене познайомили з Дідом Морозом. Його звали Саша і він був старший за мене на 2 роки. В той же день мої очі подивилися на нього з блиском і цікавістю, а в дитячому серці поселилася впевненість, що в цьому хлопцеві моє майбутнє. В день нашого виступу він був зачарований образом Снігуроньки і сказав моїй мамі, що мене вже можна вести під вінець. Як добре я запам’ятала ці слова!
…далі »

We will be living for the love we have,
Living not for reality.

Тhe Cranberries – “Just My Imagination”

Тебе давно вже дістали слова про кохання, терпіти не можеш всі ці нещирі, порожні, брехливі слова. А вони переслідують тебе повсюди: із книжок, журналів, газет, пісень, серіалів, кінофільмів. Навіть у бойовиках обов’язково має бути “любовна сюжетна лінія”. Так зване “кохання” тепер майже скрізь. Що б ми без нього робили?! Тисячі “мильних опер”, голлівудських кінофільмів, мільйони віршів, книжок, пісень, вистав, нетлінних полотен… Все це і навіть ти з’явилися на світ завдяки коханню. А воно тобі остогидло!
…далі »

Ми тримали в руках кришталеве кохання,
Крізь тумани воно осявало нам шлях.
І світилось воно, як рожеве світання,
Й запалило воно теплий вогник в серцях.

Ми тримали його обережно та ніжно
І несли почуття крізь вітри і дощі.
І, коли навкруги було зимно та сніжно,
Цей вогонь у серцях зігрівав дві душі.

Хто спіткнувся із нас, я і досі не знаю.
А кохання розбилось, і вогник погас.
І тепер ми з тобою в тумані блукаєм
І шукаєм кохання друзки повсякчас.

Ligeia

Джерело інформації: http://blog.i.ua

Кожного ранку на тому мiсцi збираються чоловiки. Так, сьома п’ятнадцять. Я знову, за встановленими кимось правилами, буду пити гiркуватий — i вже суттєво обридлий — зелений чай з жасмином. Проте — незмiнно — вiдкорковую баночку з кавою, аби насолодитися цим — забороненим — ароматом, чи аромоксамитом, як кажуть у рекламi. З того часу минуло два роки шiсть мiсяцiв i чотирнадцять, нi, сьогоднi ж двадцять сьоме, п’ятнадцять днiв. У мене вирiзали емоцiї. Стала такою от дресированою, зовнi спокiйною, лялькою.
…далі »

Твоїх стихій незвідані простори
Залиш собі. І вже не завертай
До тих джерел, з яких дивились зорі
На наше пекло, що звалося Рай…

Твоїх садів не варто зачіпати,
Хоч зріє в них спокуси урожай.
Я цих плодів не хочу більше знати,
Солодким трунком – ні – не пригощай.

Твоїх воріт на ключ не зачиняю,
(Не господиня… гостею була.)
Прокинешся – ні пекла, ані раю.
Ти кличеш? Я не чую, я – пішла…

Анна Борщевська, вільний журналіст “ХайВей”

Джерело інформації: http://mail.h.ua

Хочу розповісти історію мого кохання. Дивна ця історія, але чи історії кохання бувають не дивними? Кожна історія кохання є дивною, бо саме кохання є дивним, загадковим, але одночасно милим і необхідним для життя, чимось що не може зрозуміти людський розум, щось, чому навіть коли перечимо і намагаємось знищити в собі - перемагає нас. Часом наш розум стверджує, що все, він переміг кохання, але вистачає іскри і кохання знову розпалюється зі ще більшою силою.
…далі »

- Цілую, - кидає Він на ходу і йде, не чекаючи на її відповідь. Вона лишається в темряві. Наодинці з собою.
- Ці-лу-ю, - протягує Вона подумки, але не каже в голос.
Повільно, по складах, немов хоче відокремити голосні від приголосних літер, начебто щось від цього зміниться. Все одно Він її не почує. Бо занадто швидко віддалився, щоб почути її слова. Навіть не провів лагідним, ніжним, жалюгідним …чи будь-яким поглядом. І не зупинився, щоб переконатися, що Вона зайшла в будинок. Щоб побачити, як Вона легко ступає, як її тіло граційно рухається із гордовитою ходою. Щоб глянув, як слід йти жінці, яку кохають! Просто цілую… Воно зависло в нічному повітрі. Як щось невловиме. Застигло. Цілую… Ще крутиться в голові. Вона від нього сп”яніла, як від дешевого вина. І тепер воно болісно б”є в голову, немов говоре, що її залишили, кинули…
…далі »

… “Я так їх любила, так любила своїх синочків… І отаке лихо нас спіткало”. Лілія Михайлівна навіть плакала витончено. Хоча була жінкою далекою від образу тендітної Дюймовочки, якою конче мають опікуватися Жук, Жаба, Кріт… чи й казковий Принц із Квіткової країни. Усе це вже було. І навіть принц, чи то пак чоловік Максим, який потім став її опорою на все життя. Його бажання залишитися поряд назавжди вона сприймала з королівською недбалістю. У вас чудовий чоловік, Лілечко! О так, дякую! Хіба буває по-іншому? У нас, королев, – нізащо…
…далі »

Ніч. В кімнаті темно, тільки комп’ютер за яким сидить дівчина випромінює світло.
Оля працюючи в Інтернеті, інколи заходила в один з чатів. За ради жарту, або ж просто поспілкуватися. Цей вечір нічим не вирізнявся з поміж інших. Вона, напівсонна, планувала вже виходити з Інету. Якби не той один чатівень. Що написав: «Привіт, як справи?»
Дівчина, могла і проігнорувати його, але відчула як по тілу хвилясто пролетів струмінь енергії. Оля з азартом почала відповідати на кожну репліку Олексія.
Дівчина все життя мріяла познайомитися з футболістом. Саме таким Олексій і виявився.
Олексій, запропонував поспілкуватися по телефону, Оля йому здалась неймовірно цікавою та симпатизувала йому.
…далі »